Відомо, що як однодольні, так і дводольні види бур’янів різні щодо “змочуваності” листкової поверхні (показник гідрофільності–ліпофільності/гідрофобності).
- Добре змочуються гідрофільні види, такі як подорожник, нетреба звичайна.
- Відносно добре змочуються соняшник, буряки цукрові, пасльонові культури, падалиця соняшнику, канатник Теофраста, види гірчиці, ромашки, щириці, пасльону, дурман звичайний, будяк жовтоцвітний, підмаренник чіпкий.
- Погано змочуються гідрофобні види: грицики звичайні та ін. хрестоцвіті бур’яни, зірочник середній, види гірчаків, фіалки.
- Дуже погано змочуються і відштовхують воду горох, ріпак, кукурудза, злакові культури; всі види злакових бур’янів; види лободи та лутиги.
Злакові та дводольні бур’яни «змочуються» по-різному. Гідрофільність та ліпофільність (гідрофобність) — показники, що визначають змочуваність поверхні. Гідрофільність — здатність «любити» воду, ліпофільність, навпаки, – «не любити» воду, a «любити» олію, жири. В практичному сенсі це означає: що більш гідрофільну поверхню має бур’ян, то він краще буде змочуватись водою (навіть без додавання прилипачів).
І навпаки: що більш ліпофільна (гідрофобна) поверхня, то поверхня бур’янів буде гірше змочуватись водою, а точніше – її відштовхувати!